Селище Клевань – одне з найдавніших поселень на Русі. Його історія сягає понад 900 років. Існує декілька версій походження назви містечка, але найпоширеніша з них ось така: містечко знаходилося на кордоні Полісся і власне Волині. Розташувалося воно на березі річки з пасовищами. Саме тому поселення стало осередком для обміну волинського хліба на поліську худобу. Тут будували хліви для худоби, по місцевому «хлеви» або «хлявини». Звідси і утворилась спочатку назва Хлєвин, яка згодом видозмінилась у Клевань.
Містечко Коливань згадується безіменним літописцем 1113 року у додатку до літопису Нестора. В писемних же довідках Клевань згадується в 1446 році, коли Михайло Васильович, князь Чарторийський, отримав від Свидригайла, великого князя Литовського, диплом і дарчий запис на Клевань.
За майже тисячолітню історію в поселенні зведено чимало споруд, що нині вважаються історичними пам’ятками. Це, зокрема, замок князя Чарторийського, збудований у 1495 році, Благовіщенський костел, споруджений у 1610 році, церква Різдва Христового, що була побудована у 1777 році.
Збереглися до наших днів лише деякі історичні пам’ятки. Височать над Стублою на Замковій горі руїни замку Чарторийського, в якому колись вирувало життя.
В костелі час від часу віруючі католики відправляють службу.
І лише у церкві Різдва Христового щонеділі відправляють службу Божу та трохи нижче від підніжжя гори Замкової, у старовинному парку, закладеному ще за часів кріпацтва, щоденно, з раннього ранку до пізнього вечора гамірно, лунають дитячі голоси, чується безпосередній щирий сміх.
Зрештою, жителі селища Клеваня вже звикли до своїх гомінких сусідів, адже Клеванська санаторна школа-інтернат функціонує тут аж із 1963 року, а до того часу у вцілілих після війни приміщеннях колишнього панського маєтку, управителем якого був батько народної артистки СРСР Н.Ужвій, – з 1949 р., теж проживали діти-сироти, вихованці дитячого будинку.
У 1968 р. восьмирічна школа-інтернат була перепрофільована у середню санаторну школу-інтернат для дітей із серцево-судинними захворюваннями. Цей профіль школа зберігає і донині.
За роки функціонування школи-інтернату тисячі дітей здобули тут повноцінну середню освіту, адже школа загальноосвітня, працює за навчальним планом типових загальноосвітніх шкіл. А ще ці діти пройшли реабілітацію, оздоровилися, бо ж специфіка санаторної школи-інтернату передбачає і відповідну лікувальну базу, оздоровчі заняття, збалансоване покращене харчування, щадний режим дня, сприятливе виховне середовище.